Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт №12095 про гарантії продовження служби військовослужбовцями, які здійснили самовільне залишення частини (СЗЧ) або дезертирство, але потім добровільно повернулися.
Чому депутати схвалили цей законопроєкт, який входить у суперечність із КПК України, розповідає OBOZ.UA.
Перший раз – не надто і порушник
Відразу необхідно зазначити, що законопроєкт “Про внесення змін до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу” був ухвалений у першому читанні практично блискавично. Документ внесли на розгляд до Верховної Ради 4 жовтня, а вже 8 його прийняли за основу.
Законопроєкт був визначений парламентом як невідкладний і в цьому немає нічого дивного. З огляду на те, з яким скрипом йдуть зараз мобілізаційні процеси.
“Тих, хто втік із частини, але потім повернувся, брати назад треба. Людей дуже не вистачає”, – розповідає старший лейтенант ЗСУ В’ячеслав Коновалов.
Законопроєкт №12095 пропонує встановити, що під час дії воєнного стану діють такі норми.
– Щодо військовослужбовців, які вперше самовільно залишили військові частини або дезертували, але добровільно повернулися, командир частини протягом 72 години зобов’язаний прийняти рішення про продовження служби. І, відповідно, мають бути відновлені усі види забезпечення.
– Командир військової частини інформує про це орган досудового розслідування та відповідний орган управління Військової служби правопорядку.
– Відкриті провадження з кримінальних правопорушень щодо таких військовослужбовців не є підставою для відмови у продовженні військової служби чи дії контракту.
“Є величезна проблема щодо СЗЧ. Це проблема відновлення забезпечення військовослужбовця, який добровільно повернувся до військової частини. Прості речі – їжа, одяг, забезпечення зброєю, це відбувається після рішення суду, винесення якого може зайняти місяці, півроку. Тому ми цим законопроєктом пропонуємо забезпечити військовослужбовця, що повернувся, протягом 72 годин. І вже потім чекати на рішення суду”, – пояснив співавтор документу, голова парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич.
Головне – рішення безпосередніх командирів
Той факт, що за чинним законодавством військовослужбовці, які вчинили СЗЧ або дезертирство, перебувають під слідством і чекають на рішення суду, може викликати правову колізію.
Народна депутатка Ірина Фріз, коментуючи законопроєкт, заявила, що він дає право людині, яка де-юре перебуває у СЗЧ, де-факто перебуватиме на військовій службі. І що це легалізація дезертирства.
Але військовослужбовець, який повернувся до частини, який де-юре в СЗЧ, не може перебувати у підвішеному стані, без забезпечення.
“Припустимо, з голоду він не помре – товариші по службі кожен по ложці каші відсиплють і хлібом поділяться, нормально. Але з усім іншим складніше. Ось повернувся чоловік улітку, у відповідному одязі. А незабаром зима. Потрібно ставити на речове забезпечення, але він не підпадає. Ну і так далі”, – каже OBOZ.UA колишня директорка Центру надання безкоштовної вторинної правової допомоги Наталка Костишин.
На її думку, новий законопроєкт у плані ставлення до військових, які вперше втекли з частини, справедливий. І все можна привести у відповідність до чинного КК, додатковими нормами.
“Тут без проблем – поки триває досудове слідство, людина пише клопотання. Його розглядають у рамках основної справи, виносять вердикт – так, можна повернутися до військової частини. Військового ставлять на всі види забезпечення, а справа розглядається далі, встановлюючи, що там було – СЗЧ, дезертирство, чи просто вчасно з відпустки не приїхав. І яке покарання – умовне чи просто штраф”, – каже юрист.
Втім, реалізація пунктів нового документа залежить від позиції безпосереднього командира втікача, який повернувся до частини.
“Так, згідно із законопроєктом, командир протягом 72 годин зобов’язаний ухвалити рішення про продовження служби, і тоді поставити людину на всі види забезпечення. Але якщо командир ухвалить рішення – не приймати втікача? При мені кілька разів військова служба правопорядку таких привозила, у відповідь – та навіщо він нам, ми його вже списали. Але особисто моя думка, повторюся – треба брати”, – каже В’ячеслав Коновалов.