На думку адвокатів, існує кілька основних схем, які дозволяють заволодіти державними грошима.
- Змова між учасниками торгів (антиконкурентні узгоджені дії). Ця схема виявляється у координації дій між формально незалежними учасниками торгів, метою яких є створення видимості конкуренції. Учасники торгів зазвичай пов’язані спільними власниками, керівниками або діють за попередньою домовленістю. Ознаками такої схеми зазвичай є подання пропозиції з мінімальною різницею в ціні, чергування «перемог» серед учасників, подання завідомо неконкурентної пропозиції для забезпечення перемоги одного з субʼєктів. Хоча такі дії є порушенням антимонопольного законодавства.
- Змова між змовником і учасником. У даному випадку мова йде про попередню домовленість між посадовими особами замовника (зазвичай керівниками) та учасником закупівлі. Така схема реалізується через формування тендерної документації під конкретного постачальника або виконавця шляхом встановлення певних дискримінаційних технічних вимог, надмірних кваліфікаційних критеріїв або суб’єктивних вимог. Тобто, переможця тендеру визначили ще до початку процедури закупівлі.
- Фіктивна конкуренція та підставні компанії. Тут для реалізації схеми спеціально створюються або залучаються «підставні компанії», у яких насправді відсутні ресурси для виконання договору. Основна функція таких суб’єктів – забезпечити необхідну кількість учасників для проведення тендеру. Після перемоги потрібного учасника виконання договору здійснюється через субпідрядні договори або взагалі не відповідає заявленим вимогам.
- «Дроблення» предмету закупівлі. Дана схема дозволяє застосовувати спрощені процедури або прямі договори, що значно знижує рівень контролю та прозорості. Формально замовник обґрунтовує такі дії необхідністю, однак їх систематичність свідчить про свідоме ухилення від конкурентних процедур.