Штаб-сержант управління комунікацій ОК «Північ» Сухопутних військ ЗСУ Тарас Василенко поділився власним досвідом спроби отримати екстрену психологічну допомогу під час гострої кризи. За його словами, заявлені державні та громадські лінії підтримки військових і ветеранів у критичний момент виявилися недоступними або перевантаженими тривалим очікуванням.
Досвід дзвінків на офіційні номери
Військовослужбовець розповідає, що у захисників України настають моменти, коли критично важливо відчути підтримку фахівця. Намагаючись діяти за порадами з соціальної реклами, він почав шукати й набирати номери кризових служб.
«0 800 100 102. Номер висить на сайті Міністерства охорони здоров’я як лінія психологічної допомоги. Він не працює — просто відключений. Добре. Йдемо далі. 5522, далі 2. Мінветеранів. «Гаряча лінія психологічної підтримки військових та їхніх близьких». Я чекав приблизно сім хвилин. З’єднання так і не відбулося», — ділиться Василенко.
Аналогічна ситуація виникла й з іншими контактами: «0 800 33 20 29. Український ветеранський фонд. Те саме. П’ять, шість, сім хвилин очікування. Ніхто не відповідає. Наступний. 7333. LifeLine Ukraine. На сайті написано, що кризова підтримка працює цілодобово. Відповідь проста, як господарське мило: абонент не в мережі».