Якщо ви вже сьогодні чи завтра плануєте виїхати з України — далі можете не читати. Ця інформація для тих, хто за будь-яких обставин залишається вдома, на своїй землі.
Час — надто цінний ресурс, тож не варто витрачати його даремно
Якщо ти ще не мобілізований, маєш відстрочку чи бронювання — не барися. Отримуй знання, які можуть знадобитися будь-якої миті. Навіть якщо тобі ніколи не доведеться стріляти, у ситуації постійних обстрілів може так статися, що саме ти опинишся поруч із людиною, якій потрібна допомога. Це може бути хтось із твоїх близьких. І ти не маєш розгубитися — потрібно чітко знати, що робити, адже від твоїх дій може залежати чиєсь життя.
Про те, що у Сумах проводять спеціальні курси для цивільних із тактичної та стрілецької підготовки, а також домедичної допомоги за алгоритмом MARCH я дізнався з соцмереж. Побачив оголошення і без жодних вагань подав заявку. Від моменту заповнення анкети до першого заняття минуло понад два місяці.
Зараз такі курси в області проводять одразу кілька організацій: Центр готовності цивільних (фонд Притули), Правий Сектор та КУ СОР «Обласний центр підготовки громадян до національного спротиву». Я записався саме до КУ СОР.
Перші враження
Курс ведуть люди з бойовим досвідом, які через поранення тимчасово або назавжди опинилися у тилу. Хоча щодо Сум та Сумщини слово «тил» звучить доволі умовно.
Я очікував побачити жорстких інструкторів у стилі американських сержантів — із муштрою, жорсткою дисципліною і режимом «упав-віджався». Але все виявилося інакше. Це справді нагадувало БЗВП (базову загальновійськову підготовку), тільки на мінімалках та дружньому форматі. Кожен міг ставити скільки завгодно запитань і завжди отримував відповіді.
Інструктори були щиро зацікавлені, щоб ми отримали й засвоїли знання. Хоча на початку мені здавалося, що вони дивляться на нас із певним жалем, ніби готують людей до останнього бою й розуміють, що хотіли б підготувати краще або ж дивляться на нас як на тих, з ким даремно витрачають час і думають: «Краще б я зараз був на війні, аніж тут із цими витрачаю час».
У групі було 20 слухачів — лише 5 чоловіків, решта дівчата та жінки. Спочатку я скептично поставився до цього, але швидко зрозумів, що помилявся. Ба більше — командиром нашої групи стала дівчина.
Під час занять із розбирання й збирання зброї жінки не поступалися чоловікам. Один з інструкторів навіть пожартував: «Таке враження, що в кожної з них вдома є автомат».
Пізніше я дізнався, що в цей же час паралельно навчаються 10–11 груп. Лише одна з них сформована з добровольців, інші — це працівники державних чи комунальних установ, яких записали «примусово». Що таке «добровільно» та «примусово» — думаю, пояснювати не треба, як і різницю у результатах.
Найцікавіше
48-годинний курс включає:
- Національний спротив
- Міжнародне гуманітарне право
- Психологічна підготовка
- Домедична допомога в умовах бойових дій
- Лідерство та планування
- Інформаційна безпека і протидія ворогу
- Топографія й орієнтування
- Інженерна підготовка та мінна безпека
- Виживання
- Зв’язок і передавання інформації
- Зброя масового ураження
- Стрілецька підготовка
- Тактична підготовка
- Військові технології та безпілотні системи
Особисто мене найбільше цікавили стрілецька, домедична підготовка та пілотування БпЛА. Проте й інші заняття виявилися не менш корисними.
На курсі з мінної безпеки нам показали міни, які використовує рф, пояснили принцип їхньої дії, наглядно показали як вони працюють та навчили виявляти розтяжки. Інструктори розповідали, що ворог може замінувати все від павербанків до кухонного посуду. Граната справді може лежати навіть в чашці — достатньо її зачепити чи перевернути і станеться трагедія.
Це був не сухий матеріал із методичок — нам передавали реальний досвід, здобутий на звільнених територіях, і який часто діставався дуже дорогою ціною.
Особливість курсу — велика кількість практики. Доведеться побігати по багнюці, полежати в ній, пройти заміновану територію й не «підірватися». І так — вибухи будуть справжні, хоча й несмертельні.
Домедична підготовка теж стала важливою частиною курсу. Так, на YouTube є чудові навчальні матеріали за алгоритмом MARCH, але коли біля тебе стоять бойові медики, контролюють кожну дію й одразу кажуть, що ти зробив правильно, а що ні — це зовсім інший рівень.
З групи майже всі знали теоретично, як накладати турнікет чи бандаж, але перша практика показала, що у реальній ситуації багато хто просто не врятував би «пацієнта». Після курсу кожен впевнено може це зробити, а також провести тампонування, надати необхідну допомогу за необхідності встановити назофарингеальну трубку і не тільки, а також правильно укомплектувати аптечку.
Висновок
Про курс можна писати багато. Я вдячний інструкторам — людям, яких тепер із задоволенням вважав би друзями. І вдячний усім у нашій групі, це дуже різні, але щирі, небайдужі люди, які прийшли на курс добровільно. Я отримав цінний досвід і хотів би надалі його поглиблювати. Не виключено, що він знадобиться вже і під час БЗВП.
Після завершення навчання направив офіційні звернення до Сумської обласної ради та Сумської ОВА. У них описав свої враження, а також пропозиції — зробити курс ще більш практичним, приділити більше уваги добровольцям (а не тим, хто прийшов примсусово), забезпечити установу необхідною матеріально-технічною базою тощо…
Чи дасть це звернення результат, побачимо згодом. Хотілося б вірити в те, що люди в кабінетах дійсно хочуть, щоб громадяни були готові до будь якого розвитку подій, а не так як до 2022 року.
атор фото КУ СОР «Обласний центр підготовки громадян до національного спротиву»