Питання балансу між безперешкодним доступом до коштів та обов’язком банків перевіряти клієнтів залишається актуальним, зокрема у спорах із мешканцями окупованих територій. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 331/194/25 (постанова від 01.07.2026 р.) щодо законності обмеження операцій за рахунком пенсіонерки, чиє ім’я фігурувало у кримінальному провадженні про пенсійне шахрайство. Правова проблема полягала у визначенні, чи є правомірною вимога банку про особисту присутність клієнта для розблокування рахунку в умовах окупації.
Апеляційний суд у цій справі вважав такі дії незаконними, посилаючись на відсутність доведеного “неприйнятно високого ризику” для розірвання договору. Проте Верховний Суд конкретизував, що тимчасове обмеження сервісів не є розірванням відносин, а є інструментом обов’язкової повторної ідентифікації. Суд роз’яснив, чому наявність інформації від правоохоронних органів зобов’язує банк проводити верифікацію особи незалежно від складності її фізичного доступу до відділення.
Новий підхід чітко розмежовує процедури фінансового моніторингу та створює прецедент щодо пріоритету безпеки активів над зручністю дистанційного обслуговування. Це рішення впливає на тактику адвокатів у справах про розблокування “заморожених” рахунків ВПО.